A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
ПРИСТОЛИЧНА СІЛЬСЬКА РАДА
Бориспільський район

Знайомство зблизька: Василь Дембіцький, перший заступник Пристоличного сільського голови

Дата: 29.05.2021 15:54
Кількість переглядів: 275

  За останні роки українці звикли до інформації про бойові дії, лінію розмежування, накопичення військ поблизу кордонів, місію ОБСЄ тощо. За словом «війна» – долі  десятків тисяч українців, хто зіткнувся з нею особисто. І тих, хто вистояв, переосмислив і будує мир.

КАДРИ ВІРІШУЮТЬ ВСЕ. 29 травня, у Міжнародний день миротворців ООН, хочеться розповісти  про першого заступника Пристоличного сільського голови Миколи Каськіва – Василя Дембіцького, якому ці теми дуже близькі.  Бо він виконував миротворчу місію, а згодом за власним бажанням пішов в АТО, будучи батьком трьох дітей, молодшому не було тоді й півроку.

38-річний підполковник родом із міста Камянець-Подільський, але Київщина для нього стала  рідною. Тут закінчив Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка  за спеціальністю політологія.  Далі був національний  університет оборони України (за фахом журналістика та зв’язки з громадськістю). Згодом кардинально змінив напрямок – закінчив столичний виш – будівництво і архітектура (спеціалізація – міське будівництво та господарство) і знайшов нову роботу в органах місцевого самоврядування.

Офіцер Василь Дембіцький жартує,  що йому і тут доводиться і керувати, і «воювати», що впливає на спільний результат.

Каже, його життєвий досвід навчив ширше дивитися на багато речей і глибше аналізувати те, що відбувається на місцях і в країні.

МІСІЯ З ПРЕДСТАВНИКАМИ НАТО. «Я виконував миротворчу місію в національному контингенті України в Косово у складі багатонаціональних груп майже 10 місяців. Був командиром спеціального зводу. Нашим завданням було патрулювання територій на лінії розділення, були спільні патрулі з місцевою поліцією та сербськими військовими, – згадує співрозмовник. – Якось серб під час патрулювання сказав мені: це моя країна, а ти повертайся у свою і там порядки встановлюй.  Я ніколи не думав тоді, що їхня ситуація нагадуватиме сьогоднішню українську, а встановлення порядку на сході буде настільки затяжним».

Уже у 2015 Василь Дембіцький, тоді заступник начальника Центрального будинку офіцерів ЗСУ, прийняв рішення піти в АТО  і потрапив  у пресцентр штабу операції в Краматорську.

«Цивільні журналісти, які в той час працювали на території  АТО, отримували акредитацію в СБУ і відповідні прескарти, а потім зверталися в пресцентр штабу, де  ми визначали напрямок їхніх дій, проводили роз’яснювальну роботу,  попереджали командування, щоденно виїздили разом на місця», – розповідає Василь Миколайович.

Донецький регіон йому запам’ятався сірим і депресивним через війну і засмучених ситуацією місцевих жителів.

На запитання до нього як військового, чи має нині сенс тривала війна на сході, відповідає: «Якщо думати про території – так, якщо ставити на перше місце людей  і людські втрати – ні! Ту зруйновану і мертву зону відновлюватимуть уже наші правнуки».

У підтвердження сказаного розповідає історію: «Коли був туристом у Хорватії та їхав мимо їхніх обстріляних напіврозвалених будинків, то екскурсовод пояснила, що у них в країні не прийнято про це говорити, бо пройшло мало часу, щоб давати оцінку воєнним діям, де загинуло багато людей.  Тому судити про українську війну ще зарано. Але навіть поганий мир краще гарної війни».

МІСІЯ У ВЛАДІ. Бути військовим – це було бажання з дитинства, тому обрав батьківську професію. Ніколи не шкодував, але коли війна в Україні стала звичною, «окопною», авторитет захисника пішов на спад.

«Я бачив, як дбають в країнах НАТО про військових. Місяць ми проходили підготовку спільно з американцями на їхній військовій базі в Німеччині. Яке відношення, забезпечення, устаткування, обладнання, технічна база – це непорівнювальні речі з українськими реаліями – небо і земля», – розповідає Василь Миколайович.

Так поступово прийшло рішення змінити фах. У 2018 році звільнився з лав ЗСУ. Після профільного вишу і роботи в проектній організації, зважився на керівну посаду в новоствореній Пристоличній ОТГ.

На запитання легше воювати чи будувати, відповідає: «Там своя війна, а тут – своя. Я очікував від місцевого самоврядування конкретної  роботи і відповідальності, але залишилася підзвітність громад районам, області. Яка децентралізація? На своєму місці намагаєшся максимально працювати, але окремі представники ради, мені так здається, хочуть блокувати ініціативи. Навіщо? Виконком і депутати повинні бути єдиним механізмом. Потрібно, щоб усі розуміли ментально, що діяти потрібно одним фронтом, тоді буде результат. У єдності наша сила», –  розмірковує співрозмовник.

Колишній військовий командир Василь Дембіцький переконаний, якщо перед ним є завдання, то місія офіцера – виконати, незважаючи на труднощі. 

 

 

 

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь