Анастасія Покозацька про місію лікувати, перспективи сільської медицини, депутатство та особисте
ЛІКАРКА АНАСТАСІЯ. Бути головним лікарем в одному з кращих сіл Бориспільського району – Щасливому – місія не з простих, бо високі вимоги в місцевої громади. І взагалі в селах такі фахівці на виду, до них народ придивляється, оцінює, працює «сарафанне радіо». Але 33-річній Анастасії Покозацькій, яка завідує Щасливською медичною амбулаторією ЗПСМ і пунктом щеплення проти COVID-19 на території Пристоличної сільської ради, уже вдалося завоювати авторитет і отримати довіру пацієнтів як сімейному лікарю та прекрасній людині. Під час весняного карантину, коли у Щасливому було найбільше хворих у районі, її колектив добре справився з непростими викликами. Тепер достойно справляється зі зростаючими темпами вакцинації. Анастасія зізнається, що самостійно вдосконалюється як професіонал на різних онлайн-платформах для медфахівців, бо медицина – це її мрія з дитинства і головне покликання.
Із нагоди Дня медика, який Україна святкує 20 червня, наша розмова з Анастасією Василівною про місію лікувати, перспективи місцевої медицини, депутатство та особисте.
– Я закінчила столичний Національний медичний університет імені О.О.Богомольця у 2011 році, – ділиться співрозмовниця. – Два роки проходила інтернатуру за спеціалізацією сімейна медицина на базі КНП «Київська міська клінічна лікарня №3». Потім був перерозподіл і я потрапила на Бориспільщину. Спочатку працювала у селі Дударків майже п’ять місяців, а потім мене перевели в Щасливе.
– Морально важко було переїхати зі столиці жити і працювати у село?
– Важко. Але завдяки підтримці мого чоловіка, ми разом пережили ці випробування. Чоловік хоч і не лікар, а інженер, але з розумінням ставиться до незручностей, що передбачає моя професія. Він – мій надійний тил. Але працювати в селі нелегко, оскільки стаціонарна робота від поліклінічної дуже відрізняється. Зараз усі виклики я сприймаю легше.
– Робота в Щасливому вас влаштовує сьогодні?
– Так. Село гарне, прекрасний колектив сформувався у нашій амбулаторії – 13 колег: 4 лікарі, 5 медсестер, санітарки і водії. Ми набрали високу кількість декларацій – понад 5 тисяч. Це один із найвищих показників у районі. У нас є задекларовані пацієнти з Гори, Дударкова та інших сіл. Робота налагоджена. Працюємо з 08.00 до 17.00, завжди є черговий лікар, який може надати меддопомогу.
– Як щодо технічного забезпечення амбулаторії? Чи є проблеми, які потребують невідкладного вирішення?
– Проблем немає. Є плани. Зокрема, щоб на території Пристоличної ОТГ було створено місцеве комунальне некомерційне підприємство (КНП), куди б входили всі місцеві амбулаторії. Нині Щасливська медамбулаторія, як і інші, підпорядковуються Бориспільському районному центру, тому наші доходи йдуть туди. Питання щодо створення окремого КНП ми уже обговорювали з сільським головою Миколаю Каськівим. Думаю, у нас все вийде. Це стане поштовхом для розвитку медицини Пристоличної ОТГ на базі нашої нової амбулаторії.
Також потрібна лабораторна діагностика. Наразі ми маємо лише гемо аналізатор і сечовий аналізатор, але цього мало. Згідно Наказу МОЗ України від 19.03.2018 № 504 «Про затвердження Порядку надання первинної медичної допомоги», ми маємо визначати і холестерин, і усю біохімію. Сільський голова погодився посприяти у закупівлі відповідного обладнання.
У подальших планах – відкриття у Щасливому пункту невідкладної меддопомоги, який працюватиме цілодобово. Потрібні авто і бригада медиків.
Це важливі питання, які потребують обговорення з владою, відповідних Програм, схвалення депутатів.
– На території ОТГ є комунальна аптека?
– Немає, але потрібна. Бо жодна з діючих аптек у селі Щасливе не працює за Програмою «Доступні ліки», а пацієнти цього потребують. Ми писали відповідні клопотання, щоб у новій амбулаторії відкрилася комунальна аптека. Є підтримка з боку місцевої влади.
– Ви як лікар відчуваєте той факт, що після кількох спалахів коронавірусу, люди почали більше дбати про здоров’я, частіше обстежуватися?
– На жаль, більшість пацієнтів звертаються до лікарів у останній момент, коли терпіти не сила. Навіть під час масового інфікування COVID-19 навесні, коли люди вже відчували симптоми хвороби, вони зволікали, приходили на 5 -7-й день. Боялися осуду, розголосу. Але у тих, хто перехворів у тяжкій формі, нині сформувалася звичка стежити за власним здоров’ям і дотримуватися усіх медичних рекомендацій – це категорія віком 45+. Молодь не приділяє уваги профілактиці захворювань.
– Із початком пандемії українських лікарів радо приймають у країнах Європи на роботу. Не думали про кар’єру за кордоном?
– Ні, я поки не готова до цього. Тут мої рідні, моє життя, улюблена робота.
– Не можу не запитати: як прийшло в ваше життя депутатство у сільській раді?
– Неочікувано. Я прийшла в раду від партії «Наш край». У політиці я людина нова, вчуся, придивляюся, поки похвалитися нічим. Порушуватиму питання розвитку медицини.
– І на завершення розкажіть коротко про свою родину.
– Народилася на Рівненщині. Мої батьки – вчителі, сестра –лікар. Вдячна батькам за ті моральні якості, які вони у мені сформували. Заміж вийшла в інституті, після п’ятого курсу. Виховуємо з чоловіком доньку 5-класницю. Я з дитинства мріяла носити білий халат і допомагати людям. Приємно, що моя донька бажає стати лікарем-стоматологом, але, каже, не хоче зранку до вечора пропадати на роботі, як її мама. Медицина у мене забирає багато часу, але дає реалізацію і задоволення.
Користуючись нагодою я хочу привітати усіх своїх колег із професійним святом! Бажаю успіхів у роботі, щастя в родинах і всім міцного здоров’я!
