Староста Василь Олійник про роботу та особисте
На сесійному засіданні 30 червня цього року депутати затвердили Положення про старосту Пристоличної сільської ради. Перший і поки що єдиний староста на нашій території, який майже чотири місяці працює в селах Велика і Мала Олександрівка, Чубинське та Безуглівка, – це 58-річний Василь Олійник. Раніше відомий спортсмен, останнім часом – благодійник.
Зізнається, що бути старостою — нелегко, посада «не обкатана» в Україні, вимагає дипломатичних навичок, господарського підходу без політики й надії на вдячність. Наголошує, що староста – це штатна одиниця, яка представляє інтереси сільської ради і громади, тому всі рішення ухвалюються не ним одноосібно, а колегіально, за підтримки очільника громади.
Про особисте й громадське в розмові зі старостою Василем Олійником.
— У березні депутати майже одноголосно обрали вас старостою. Відтоді спорт відійшов на задній план?
— Без спорту я не уявляю свого життя. Фізичні заняття необхідні кожній людині для підтримки здоров’я, активності. Цього року в зимовий період я проїхав на лижах майже 900 км. Місяць був у Карпатах на навчально-спортивній базі зимових видів спорту «Тисовець».
На жаль, в Україні мало популяризується фізкультура, недостатньо приділяється уваги розвитку спортивної інфраструктури. Цими питання повинна займатися держава, задавати тон. На місцевому рівні це також одне з головних завдань. Потреби громади зростають, у нас є футбольні клуби, різні секції, є фанати спортивної справи, професіонали, тому працюємо в напрямку розвитку спортивної бази.
— Чи відчуваєте контакт із громадою? Які нині нагальні проблеми?
— Складно працювати, бо люди не готові йти на контакт. Не вирішено конфлікт із мешканцями проблемних багатоквартирних будинків у селі Чубинському, які відмовляються створювати ОСББ, не хочуть обирати керуючу компанію. Неодноразово були загальні збори, ми розмовляли, але власники квартир звертаються до сільради з проханням призначити їм надавача послуг – КП «КУП», яке не має відповідної ліцензії на такі види робіт.
Ми спілкувалися із сільським головою, радилися, як у таких обставинах допомогти людям із ремонтами, бо літо невдовзі закінчується. Я за свій кошт полатав дах будинку на вул. Погребняка, 11. Після обстеження комісією на чолі з УКБ, стало зрозуміло, що ввесь житловий фонд потребує капітального ремонту. Ігноруючи пропозиції сільської влади, люди роблять гірше собі.
— Відомо, що ви давно займаєтеся благодійністю.
— Так, бо з 1991 року мав невеликий бізнес, пов’язаний із будівництвом. Наприклад, купую ділянку землі, зводжу будинок, потім продаю його. На всіх етапах сплачую податки. Нині мешкаю в будинку, який теж сам спорудив, уже в третьому.
Поки працював, «заробив» чотири грижі Шморля, унаслідок чого перестав ходити, уже був майже знерухомлений. Об’їздив усіх лікарів, і безрезультатно. Тоді сам вилікувався спеціальною фізкультурою. Тепер до мене звертаються за порадами знайомі, як позбутися болю у спині. Кажу: тонус м’язів – це запорука здоров’я, тому є спеціальні вправи. Ділюся знаннями.
Щодо благодійності, то це справа честі, а не розголосу.
— Тоді давайте про роботу. Наскільки успішно йдуть справи з благоустроєм у селах?
— Благоустрій – це біда. Прибирати в нас не звикли. Людина вийшла з двору, сміття викинула біля автобусної зупинки й пішла. Прикро, що народ не розуміє, що дотримуватися чистоти потрібно не лише в своїй хаті та дворі, а повсюди.
На липневу сесію заплановано розгляд питання щодо фінансування робіт із оновлення площі перед адмінбудівлею в селі Велика Олександрівка. Потрібно перекласти плити, бордюри тощо. Поступово будемо наводити лад. Хотілося б, щоб усі усвідомили, що чисто там, де не смітять.
— Яка була мотивація, коли погоджувалися на посаду?
— Бажання впливати на зміни в селі. Я хотів би, щоб території колишньої Великоолександрівської сільради стали кращими. У мене списано кілька блокнотів – це великі та малі проблеми сіл. Роботи багато.
На цій посаді, як у спорті: старт і максимальні особистісні зусилля для командного результату. А якими вони будуть – покаже час.
Досьє. Василь Олійник родом із міста Сквира, що на Київщині. Закінчив Національний університет фізичного виховання і спорту України. Професійно займався лижним спортом. Неодноразовий чемпіон України з лижних гонок, член збірної України. Здобув лижну перемогу 2012 року.
Представляв район і область на різних змаганнях із 12 видів спорту: вільна боротьба, гирі, легка атлетика, літнє та зимове багатоборство, футбол, міні-футбол, настільний теніс, шашки, біатлон, лижні гонки, гірськолижний спорт.
Із 1975 року проживає в селі Велика Олександрівка. Одружений.
Телефон Василя Миколайовича: 050 382 70 74.
