Секрети секретаря з 35-річним стажем
Галина Журавльова, секретар виконкому Пристоличної сільської ради, одна з тих, хто з нуля створював колись Щасливську сільську раду, налагоджував її роботу з першого дня існування. Вона пам’ятає кожен етап незалежності й може розказати про особисті внески у розвиток місцевих територій чотирьох сільських голів.
Оксана Кобзар, фото Сергія Марченка
Майже 35 років Галина Вікторівна на цій посаді, і стільки ж вона реєструє акти цивільного стану.
А коли Галині було ледь за 25, вона – розумниця, активістка, комсомолка і красуня – була призначена на посаду секретаря щойно створеної сільської ради, де працює дотепер, щоправда, назва посади, посадові обов’язки і територія дещо змінилися.
«10 квітня 1987 року була створена Щасливська сільська рада. Тоді не було жодного нормативного документа, який би регулював нашу роботу. Першим сільським головою був Віталій Васильович Мельниченко. Відколи я в місцевому самоврядуванні, не пошкодувала, бо працювати з людьми цікаво, хоча й нелегко», – говорить Галина Журавльова.
Народилася на Київщині, в Поліському районі. Середню освіту здобула на Дніпропетровщині, вищу – у Криворізькому державному педагогічному університеті, за фахом – учитель математики. За направленням потрапила до Щасливого. Мріяла про вчителювання в щойно відкритій школі, але годин їй не вистачило, тому рік довелося працювати вожатою.
Організаторські здібності дівчини оцінило керівництво радгоспу «Бортничі» й запропонувало їй очолити комітет комсомолу. Невдовзі доручили й секретарство. Це було правильне кадрове рішення на десятки років.
Пані Галина згадує, що в дитинстві її родина часто переїздила, а коли вона, випускниця вишу, оселилася в Щасливому, зрозуміла, що це – її доля, тут її місце. Згодом вийшла заміж. Розлучилася, виховала двох синів. Нині тішиться поки єдиною онучкою Еммою, каже, що малеча успадкувала її енергійну вдачу.
Зізнається, що черпає натхнення в подорожах. Нещодавно побувала в Грузії, давно закохана в Париж, але найбільше її вабить рідний край. Каже: якщо б довелося обирати, де жити, то це була б Україна.
Реформа децентралізації й об’єднання трьох сільрад в одну Пристоличну для працівників апарату стало новим викликом. Довелося налагоджувати якісне надання адміністративних послуг і документообіг у короткий термін.
«Ми завжди справлялися з випробуваннями. Я весь час працювала у Щасливому і вважаю, що селу щастило на сільських голів. І Віталій Васильович Мельниченко, і Михайло Олександрович Єрмакович, і Микола Федорович Шмаюн, і тепер Микола Ігорович Каськів – лідери і патріоти, кожен доклав зусиль до розвитку села, щоб воно стало найкращим у районі. У нинішнього керівництва Пристоличної громади – великі обсяги робіт і завдання підтягнути решту сіл громади до такого ж рівня. Ми разом впораємося, бо працювали і працюємо на результат», – оптимістично підсумувала секретар виконкому.
Про церемонію одруження і весільні тенденції
Урочистості з нагоди реєстрації шлюбу в Пристоличній сільській раді – це не банальний пострадянський офіціоз, а незвичайна подія для молодят. Так уже повелося. Одним із ініціаторів по-особливому проводити церемонії є Галина Журавльова, яка понад три десятиліття незмінно реєструє шлюби.
Зізнається, що це найкращий її посадовий обов’язок, у який вона вкладає творчий потенціал, знання з психології, душу й досвід. Проведені нею урочистості – неповторні, а настанови для кожної пари – особливі.
«Є загальний сценарій церемонії, але завжди хочеться внести щось душевне, індивідуальне для кожної пари, щоб їм цей день запам’ятався, – розповідає Галина Вікторівна. – Я відчуваю, якими є стосунки між молодятами: вони закохані, у них любов, пристрасть чи партнерський шлюб. Від цього – і моє посилання для них, а слова приходять «зверху». Тематику весілля молодята обирають самі: традиційне європейське, з елементами етно тощо. Я ніколи не реєструю шлюб у кабінеті, лише у залі, навіть якщо це не урочиста реєстрація».
Також Галина Вікторівна відзначає, що сучасна молодь більш прагматично ставиться до одруження. У тренді реєстрації шлюбів без гостей, коли молодята удвох.
«По-іншому також молоді обирають весільне вбрання. Якщо біла сукня, то не пишна, скромна, часто коротка. Нерідко одяг із елементами етно чи в одній кольоровій гамі для обох. А, буває, приходять вбрані по-буденному», – ділиться спостереженнями.
Також наголошує, що 40% наречених воліє залишати своє прізвище й не брати чоловікове.
«Я не втомлююся від місії одружувати. Мені цікава кожна пара, їхні історії; приємно, що люди закохуються, пов’язують долі. Радісно, коли бачиш, що шлюби з роками міцніють, підростають діти. Розумієш, що життя продовжується, і воно сповнене приємних моментів», – каже пані Галина.
Прості поради молодятам і тим, хто у шлюбі, від Галини Журавльової
Знайти час для довірливого спілкування і продумати своє життя через рік, п’ять, 10 років наперед, і так до 50 спільних літ. Записати це і разом рухатися в обраному напрямку.
Прочитати книгу Адама Джексона «Десять секретів кохання» та інші його твори.
Знаходити радість у простих будених речах, із яких складається наше життя.
Більше розмовляти один із одним.
Працювати над собою і своїми стосунками.
