Юрій Йовбак про нову-стару українську школу
Бути вчителем – то не кожному під силу. Професія вимагає інтелектуальних, душевних ресурсів, високих моральних принципів, здатності не тільки фахово навчати, але й самому вчитися протягом життя. А ще виховувати, мотивувати, підтримувати, наставляти, бути авторитетним…
Але статус важливої професії та оплата праці вчителя сьогодні, на жаль, на досить низькому рівні. Як наслідок – падіння рівня української освіти й небажання молоді вчителювати.
Думками про освітні питання й роль учителя поділився керівник із 40-річним стажем Юрій Йовбак, директор ОНЗ Щасливський НВК.
Зростання економіки
– Не може рівень освіти бути вищим, ніж рівень культури і рівень життя суспільства. Економічна ситуація прямо впливає на всі сфери життєдіяльності суспільства. Освітня галузь найбільше потребує вкладень. Майже 20 відсотків від загальної кількості населення – це діти, тому щонайменше 20% ВВП має йти на освітні потреби. У нас – 5-7% у кращому випадку, якщо я не помиляюся.
Більшість батьків теж неспроможні інвестувати в дитину з різних причин. А коли у родині двоє чи троє дітей і сама мати?
І ми хочемо, щоб був високий рівень освіти, як у країнах Європи? Сучасна школа потребує запровадження новітніх технологій, але держава не виділяє на це достатньо коштів.
Наприклад, 2020 рік був проголошений роком математики. А 2021-й показав, що ми не навчили дітей так, як того вимагають світові освітні стандарти. На жаль. За міжнародним дослідженням якості освіти PISA ми були в загальному рейтингу на 47 місці, тепер опустилися ще нижче.
Якщо є гарний учитель, буде гарний результат і в учня. Якщо рівень підготовки вчителя низький, то й учні погано знатимуть предмет.
Останні три роки Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова на фізико-математичний факультет набирає 10% абітурієнтів. Торік, здається, зарахували 17 студентів, з них 13 – таджики. Де українським школам брати вчителів фізики?
Молоді люди не хочуть бути педагогами, бо це низькооплачувана професія.
Кадри вирішують усе
– Ми говоримо про нову українську школу, але вона неможлива без нового вчителя, без нового педагогічного мислення. Час позбутися зашкарублих стереотипів і підходів.
Потрібно перезавантажити всю освіту, починаючи з вишів. В освітніх закладах запроваджено НУШ, а виші готують спеціалістів, які про таке й не чули. Молоді педагоги приходять в школу й поняття не мають навіть про медійну компетентність.
Питання престижу
– Який престиж учителя в суспільстві, коли молодий спеціаліст на зарплату 7-8 тис. грн не може винайняти житло й нормально харчуватися? Працівників бюджетної сфери необхідно забезпечувати соціальним житлом.
Який вихід?
– Потрібен комплексний підхід для оновлення процесу освіти.
Працювати всім нам треба так, щоб було економічне зростання в країні. Без цього нікуди.
Потрібно піднімати престиж учителя і його заробітну плату. Перестати цькувати, а шукати позитив у його діяльності й подавати цю інформацію у ЗМІ. Не роздмухувати з одиничних негативних випадків проблему: десь вчитель образив, там ніби накричав, там ніби вимагав хабаря… Через такі сюжети складається хибне враження про освітній процес і вчителя.
Варто визнати величезну роль педагога в житті кожної людини.
Невисокий соціальний статус учителя й низька зарплата, але надмірні очікування від нього – це проблема. Але ми оптимісти і працюємо, вкладаючи в наших дітей все найкраще.
