Love Story: золоте подружжя Рибінських
15 жовтня Тамара Іванівна і Володимир Степанович Рибінські зі Щасливого гучно відгуляли золоте весілля. Усе, як у старій добрій дитячій пісні: «Бабушка рядышком с дедушкой снова жених и невеста!»
Оксана Кобзар, фото з сімейного архіву
Ніби знову стала молодою сімейна пара після 50 років спільного життя й повернулася в той незабутній для них жовтень 1971-го, коли вони, юні й до нестями закохані, в неповні 18 літ вперше присягалися один одному в коханні та вірності.
Золотий ювілей «молодята» відзначали за стародавніми українськими весільними традиціями – обоє вбралися в національні костюми, наречена доповнила свій образ пишним віночком із жовто-блакитними стрічками. Невід’ємною частиною свята був запашний коровай на вишитому рушнику. Гості не втомлювалися кричати «Гірко!» за святковим сімейним столом, а ювіляри не соромилися поцілуватися у відповідь.
Яке ж то весілля без свідків? Ними були свати золотої пари. Посадженій «тещі», як і годиться, довелося взувати нові чоботи й благословляти «молодих». Бо 92-річна мама нареченої не змогла приїхати з Вінниччини на весілля доньки за станом здоров’я.
Потім був зворушливий обряд пов’язування золотої хустки «молодій» дружині. А далі – танці й пісні допізна.
Від романтичної подорожі «молодята» відмовилися через карантин. До подарунків поставилися по-сучасному завбачливо, замовляли ті, що потрібні, наприклад, морозильну камеру чи іншу техніку для дому. Наймолодша внучка порадувала найбільше – написала великий портрет «молодих».
Ініціатором свята і запальною тамадою була сусідка пари – Катерина Олександрівка Дзюбенко, помічниця місцевого депутата.
Наречена пані Тамара щиро дякує долі, що п’ять десятиліть тому сказала «так» своєму чоловікові Володимиру і сьогодні має найцінніше багатство – щастя бути коханою дружиною, щасливою мамою, мудрою бабусею і прабабусею.
Золоті ювіляри Рибінські за пів віку нажили своє «золото» – виростили двох синів, дочекалися чотирьох онуків і тішаться правнуком.
«Ми разом навчалися в училищі на Вінниччині, звідкіля я родом. За освітою маляр-штукатур, а чоловік – муляр. За розподілом потрапили в Бровари, де і одружилися, – розповідає господиня. – У 1978 році отримали квартиру в селі Щасливе на вул. Лесі Українки. Зріднилися з селом. Побудували разом будинок. Старший син з родиною мешкає неподалік, молодший – у Чубинському».
67-річна Тамара Іванівна ще трудиться. Замолоду працювала на будівництві, в теплицях, нині – техпрацівниця в Щасливському НВК, а у вільний час виконує малярні роботи на замовлення.
«У чому секрет сімейного щастя?» – запитую жінку.
«Було у нашому житті всяке, що й казати. «Поженилися» дуже молодими. Моя мама поважає єдиного зятя, бо сама народила п’ятьох синів і мене, одна доньку. Чоловік у мене дуже спокійний, поступливий, надійний, а я «спильчива»… Мені легко було з ним «совладать», він уступав, слухав і чув. Володя ні разу мене не скривдив, ставиться до мене добре. Про розлучення ніколи й розмови не було, Боже збав… «Совєт і любов» – ось наш секрет. У синів теж гарні сім’ї, в нас із дідом добрі невістки, достойні діти», – по-жіночому просто ділиться пані Тамара.
Золоті ювіляри зуміли оминути кризи стосунків у шлюбі, бо завжди знали істину – немає нічого ціннішого за щасливу велику сім’ю, зміцнену терпінням, вірністю та любов’ю.
Сердечно вітаємо подружжя Рибінських із золотим весіллям.
Шановні ювіляри, здоров’я Вам і довголіття в радості й добробуті!
